Непорочність кола. Збірка

Розписано іконостас душі

Розписано іконостас душі,
Освячено і скроплено сльозами.
Немов застигле сонце вітражів,
Душа вмістилась у пекельні рами.

І йдуть подивуватись зусебіч -
Диви: герой, стражденець, а чи злидень.
Життя людське — цікава дуже річ,
Не знімеш мірку, то й не будеш жити.

І наступають: «проти» хто, хто — «за».
Обкльовують з душі останні сльози.
Усі вперед, хоч би один назад,
А далі ж, там... немає перевозу.

А далі, там — посивіла вода,
Не розбереш, кому яка осанна.
Нарешті, о нарешті я одна
Стою й молюсь під тими образами.