Друковані твори та книги
"Непорочність кола": вірші та поема (1992 р.) Родовід
Портрет
«Розписано іконостас душі»
«Не любила. Не вміла»
Сповідь і покута Петра Калнишевського. Поема
"Національне як екзистенційний проект і рух екзистенції у предметному полі Празької поетичної школи": автореф канд. філос. наук (2002 р.)
"Відкриваються води": поезії (2008 р.)
Романтична іронія як форма творення безодні (2011 р.)
"Сучасні проблеми гуманітаристики: світоглядні пошуки, комунікативні та педагогічні стратегії", всеукраїнська науково-практична конференція (2013 р.)
Непорочність кола
«Одвіку усміх і сльоза едині»
«Руки прицвяховані — не крила»
«Нащо нам здався подзвін слів лихих».
Родовід
«Невже і справді треба йти по колу» Дума про Берестечкове поле.
«Мабуть, справдешнє те, що не збулося»
«В дзвіницях слів — прозріння поколінь»
«Великдень мови? Ні, то тільки дзвони»
«І наснилось мені, що з Дніпрової кручі»
«Слова — на празник і слова — на будень»
У Дермані
«Обміліла пам'яті ріка»
«За чиєю подобою»
«Горобчикам посипане пшоно»
«Коріння небес»
«Прометеї були»
Люстерко пам'яті
«Уже не наточиш мантачкою серця»
«О хороми пустельників»
Повернення блудного сина
Нікколо Паганіні
Пращурам
Портрет
«Перелоги вічної скорботи»
«Қуєш, зозуленько, усе-таки куєш»
«Ми давно не вірим в чудеса»
«Обвали пусток у душі гірській»
Віск
«Проростаєм у всесвіті
Балада сліпого
Музейний портрет
«Розписано іконостас душі»
«Минають дні, як скоморошні грища»
«Ця печаль, як вода»
«Той, що ходить віками, чого він шукае у них?»
Сізіф
«І це дуже безглуздо»
«Суета ворохобна»
«Удач щасливих двері потайні»
Осінь
"Снопи снігів, пов'язані невміло"
«Не любила. Не вміла»
«Дорога від тебе»
«Задмухай той вогонь — він так пече»
Плач полонянки
«Не забудь»
«У цьому місті ми такі бездомні»
«Стоїш на білих постаментах снів»
«Я — пробуджена гілка в зимовім саду»
«Усе відносно: темрява і світ»
«Я дика й самотня у преріях неба»
«Сушать горло плачі»
«Шумовиння екстазів. Відстороненість душ»
Сповідь і покута Петра Калнишевського. Поема
